* * *
Смеркає… Надво́рі безлюдно і тихо.
І сонце за обрій сховало свій лик.
Самотність до мене підкралась, як лихо,
Ніхто не озветься на розпачі крик.
Як хочеться чути озвучене слово,
Пізнати бажання чиїсь і думки,
Та тиша мене огорнула ізнову
І чути лише, як комп’ютер шумить.
А скільки у світі людей одиноких! –
Контакти закриті, закрита душа…
У кожного з них ідеали високі,
На зносини щоб марнувати свій час…
16.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Martsin Slavo