Ти, не журись, не сумуй не треба
Що спливають, роки немов вода.
Весна ,нахиляє небо для тебе
Щоб пломеніла, твоя осінь золота.
Не журись, красуне чорнобрива!
Що весна ,твоя троянда одцвіла.
Ламає, твій дух вітер і злива
Сонечко, ласкає і ти воскреса.
Осінь, коси віночком увінчала
засріблила на скронях сивина.
І тобі, пташині крила дала
Щоб у мріях, ти злітала вдаля.
Ноги, твої немов дерев'яні
Під гору, зупиняєшся на мить..
Не тішать, у цвіту квіти ранні
Слухаєш, як столітній дуб шумить.
Ти, не та леля, що була вчора
Змарніло личко, і втратила зір.
Віра , молитва твоя опора
Радій весні , сонцю із синіх гір.
Ти, не журися ...усміхнись, небу
І не сумуй, що зморшки на чолі.
Поглянь, ця весна цвіте для тебе
Дарує, неповторний час душі.
У твоїх долонях є кращим світ
Краса ,яку Бог створив для тебе.
Весні радіє птах що цвіте квіт
Тож ,журбу, печаль жени від себе.
Заховай ,сльозу ув своїх очах
Тугу, до свого серця не пускай.
Медитуй , рани душі у піснях
У земнім раю - БОГА прославляй.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Чайківчанка