Тіло, поринувши в марево ночі,
в щільному дотику прагне злиття.
Сонний мотив, наче теплий клубочок,
змінить потреби душі, відчуття.
Кожен натомість зі сном пересічний.
Час відсторонення дійсне від справ.
Саме у сні споглядаємо Вічність.
Ліки, щоб знову поліпшити стан.
Інколи, вранці, вдається згадати:
що ж так дбайливо нашіптував сон?
Тільки, частіше, не так вже багато
запам’ятаєш! Суцільний кордон.
Миттю зникає зі сцени вистава!
Довга, чуттєва, з інтригою, гра.
Навіть, краєчком торкнулася слава.
Тільки уже прокидатись пора.
***
…Зморена знову , вже сон мене кличе.
Як же збагнути його таємницю???
20.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Вікторія Лимар