Бентежить , мене майбутнє
За дітей, внуків й Україну.
Не зігріє нас сонце лютнє
І не зародить хлібину.
Закрутила, всіх буря нас
Червоний вітер лютує, дме.
А завтра, буде новий час
Який у минуле все змете.
Брудним чоботом топче все
Що зародила мати земля.
Рве, з коріння дерева несе...
Верх дном перевертає життя.
Червоний вітер зі Сходу
Вирує , немов у пустелі.
Ця ,бестія як змія в негоду
Лізе, в наш дім до оселі.
Я, вірю що втихне вітер
Із чорної хмари впаде дощ.
Всі, путі поведуть у Пітер
Знімуть, корону у вельмож.
На сході, немов у Сахарі
Там розмножилась, саранча.
Все горить, в диму ... в угарі,
від канонад, тремтить дитя.
М Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: Чайківчанка