юне життя, надто юне, чиї очі завмерли від подиву.
немає спочинку, немає сну, бо в снах ти летиш і падаєш.
ти не приймаєш їжі; навіть свята вода
не п'ється. в цих очах згасає всесвіт;
їх покинули мрії. чом же вони не плачуть?
рука, що гойдає колиску, звикла тримати зброю.
вона пам'ятає ножа; вона ще плекає спогад
геройського чину, коли блискавично рішучим рухом
відрізала живлення цілого міста:
іскри електрики роєм шугнули до неба;
небо їх прийняло, й загриміли святкові дзвони.
жодна могила не може бути
такою високою, щоб досягти небес;
нікого ніколи не ховали так глибоко,
щоб він опинився одразу в пеклі.
рука, що гойдає колиску, брутально зривала покрив
з обличчя життя, й виявлялося
глузливе обличчя смерти.
ця присяга є священною: щадити життя, а не гроші.
ще одна гарна й прекрасна душа відлетіла геть.
ти бачив її в очах: в пречистих очах людини;
тепер ти гойдаєш колиску, і навіть не можеш плакати.
ти не приймаєш їжі, й не п'ється свята вода.
тебе покидає мрія, ти мовчки стенаєш плечима:
жодна могила не може бути такою високою,
щоб перевершити небо;
жодна яма не може бути такою глибокою,
щоб їй позаздрило пекло.
the hand that rocks the cradle, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2021
автор: mayadeva