Знову цей тиждень величі та мук,
Та на Голгофу ця страшна дорога,
Я припадаю до Хреста Святого,
Віддавши всі гріхи до Твоїх рук.
І як розбійник я також прошу:
"Ти пом"яни мене у Царстві, Боже!"
А навкруги безжалісна сторожа,
Ти ж обіцяв:"Покаєтесь - прощу".
А я людина, ніби той Пілат,
Гріхами віддаю Тебе на страту,
А під хрестом ридає Твоя мати,
Що кожен з нас Іуда чи Твій кат.
Але мине ця страшна середа,
В покорі Ти омиєш ноги наші,
І мовчки вип"єш зради гірку чашу,
Та на Голгофу понесеш хреста.
За кожного нестимеш Ти гріхи,
Своєю незрадливою любов"ю,
І проститься усе Твоєю кров"ю:
Ті тридцять срібників і оцет із руки.
Всі скажуть потім, що Христос Воскрес!
Зрадіє світ, зрадіє Божа мати!
Якби ж то нам усім не забувати,
Що Ти за кожного тоді зійшов на хрест.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2021
автор: синяк