Нічних серпанків поволока
У сріблі зоряних вогнів…
Небесного дощу толока
В холоднім вихорі вітрів…
Танок мовчання у безмежжі,
Сплетіння міддю древніх рун…
Магічні звуки біля вежі
Відлунням золотистих струн…
В сакральних пазлах на підлозі
Орнамент дивної краси.
Ніхто пізнати, це не в змозі,
Про що, навіщо та куди…?
Мені, як всім зробити треба
Ковток цілющої води.
Летить душа у простір неба,
Сама не знає, що знайти…
Не ті кордони, що за гранню,
Не ті кайдани, що з ціпів.
Ми є раби закриті в стайнях,
Закуті в полум’ї гріхів.
Ми ці кайдани зняти в силі,
Пройти крізь горе та туман.
Ми вже пройшли криваві милі
Й пройдем крізть морок та обман!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2021
автор: Олег Крушельницький