Одинокий Човен на хвилях,
Мов примара мого життя –
Це Душа загубивши крила,
Так пливе до Небес одна…
Недоступна Човнові пристань,
Де немає штормів й вітрів,
Хоч подолана болем відстань,
Не дістатись нових світів…
Не єднатись Човну із Небом,
Хоч для нього віддав життя,
Подолавши шляхи не з медом,
Вік на спад йде у небуття…
Бо веслують чужі рибалки,
Нав’язавши лиш власну путь,
То ж ні Мавки, а чи Русалки,
Від загибелі не спасуть…
Одинокий Човен на хвилях,
Вщент розіб’ється у пітьмі,
Наче піна морська в прибоях,
Розірветься Душа в мені…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2021
автор: Lilafea