Ти верх, ти стеля, тонкий ХИТКИЙ карниз
Мій світ пустеля, цей світ не сточує каприз
Відлуння давніх, палаючих і злих зірок
Дай в твоїх плавнях уламочки думок
Зберу
Багряна спека і холод до костей
Ти небезпека, ти є безсоння моїх ночей
Тримаєш чітко, за незахищену п’яту
Ти моє літо і за тобою сліпо йду і йду.
В імлу
Палав вогонь і ураган усе ламав
Дотик долонь не було видно крізь туман
Де ти? Де я? Питань занадто є багато
Ти – нічия. І тим не менше ти багаття.
Моє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2021
автор: Аскет