/Шукати випало, поки душа не згине.
На суші, в небі, в морі синім-синім.../
⠀
Палітра най сім граней відіб'є,
Де всяк зігріється теплом сусіда,
Де, нібито чуттям час настає
Навідатись до нас і йти по сліду
⠀
Душевних мук -
Давай-но, відшукай
В золі крихтинки щастя й серця трепет...
В сузір'ї чинників і вдач нехай
Молебень нагада дитячий лепет.
⠀
І не дрібни - під небом чоловік,
Мов Бог, хоча й убогий теж без міри. -
В обхваті шкіри: плазменний потік
І повнота жаги, біди, надії, віри.
⠀
А одинак на місяць завиває -
В законі спадку звіра є "озерце"
Як тільки скаже він мені -
"Кохаю", -
Візьму на віру
⠀⠀⠀⠀⠀⠀серцем,
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀серцем,
⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀серцем...
⠀
На мапі відстаней - мідь прапорців,
Перетенів у долі - всесвіт ємний
Хоча й лунає голос мій непевно -
Є в мене друзі та верве́чки слів.
Приємно...
Оригінал
/Искать назначено, пока душа не сгинет.
На суше, в небе, в море синем-синем.../
⠀
Палитра пусть семь граней отразит,
где каждый ощутит тепло соседа,
где кажется, что чувства свой визит
к нам намечают, чтоб идти по следу
⠀
душевных мук -
а ну-ка, отыщи
крупинки счастья там, где только пепел...
В созвездии везенья и причин
молебен пусть напомнит детский лепет.
⠀
Не мелочись, под небом кто - двуног,
как будто бог, но и убог без меры -
под тонкой кожей плазменный поток,
избыток страсти, бед, надежды, веры.
⠀
А одинокий воет на луну -
звериное в законе есть наследство,
но если кто-то скажет:
"Я люблю!" -
готов поверить
сердцем,
сердцем,
сердцем.
⠀
На карте расстояний - медь флажков,
пересечений - космос необъятный.
И пусть мои слова звучат невнятно,
я нахожусь среди друзей и слов.
Приятно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2021
автор: Юрій Шибинський