Ісус наш, сповнений любов’ю
До тих, від кого постраждав,
Смиренно хрест ніс на Голгофу,
Вмираючи, життя вітав.
Любив людей всіх однако́во,
Бо серце щиросердне мав,
Дарований нам Отцем Богом,
Він не́нависті геть не знав...
́́
Проте, серед людей живу́чи,
Всю не́нависть спостерігав,
І бачив, як об злісні кручі
Правдиву хвилю розбива...
Розбита правда в дрібні краплі
Веселкою всміхнеться нам,
Але щоби її побачить,
Бог Сина Свого нам послав.
Ісус, шукаючи по краплі,
Веселку правди нам зібрав,
Її нема на жодній карті,
Вона в душі в нас пророста
І як місток від нас до Бога,
Ковток для спраглої душі,
Ісус нам вказує дорогу
Й за неї кров свою пролив.
Своїм життям, своєю смертю
Спаситель вже давно довів,
Що не́нависть тупу і вперту
Любов‘ю просто переміг.
30.04.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2021
автор: Галя Костенко