Ходила. Так землю спокійно різала,
Немов залишала навічно слід.
Немов прожила, що тобі написано,
Любила вино і колючий глід.
Вони залишають сліди однакові
На тілах, що несуть прохолодний дощ.
Нічого не скажуть про тебе нащадкові,
Що виросте сам – як бур'ян, як хвощ.
Зачепиться іскрою за землю порізану,
В ній зникають сліди почорнілих зерен.
Не читай нічого, що про тебе написано,
Обираєш сам, чи ростити терен.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2021
автор: Юлія Рябенко