[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=67PYafLFXF4[/youtube]
Так довго плакала весна, вже досить,
О скільки виплакано тих сліз!
Грози відлуння десь іще голосять,
Та вітер хмари грозові кудись відніс.
Дала життя весна, хоч запізнилась,
І білим покривалом вкрила світ.
Росою свіжою від сліз умилась.
Так почала недовгий свій політ.
На п"яти наступає спіле літо,
Спіши, Весна! Часу так мало, знай!
Але не допусти ти пустоцвіту,
За тебе це не зробить місяць май.
Не допусти посухи, прохолоди,
Не роз"єднай закохані серця.
Додай до їхніх душ ще насолоди,
Нехай в тобі побачать всі творця!
І світ тоді цей стане яскравішим,
Коли вплетеш кохання цвіт. Єднай!
І люди стануть трішки щасливіші,
Пришвидш ходу! Дивись - не підкачай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2021
автор: Н-А-Д-І-Я