скільки сліз ми повинні виплакати, доки засвоїмо щось?
що маємо за родом, що здобуваємо збройно,
що нам дається, мов падає з неба – то все
лиш на те, аби ми то все втратили.
не журися, що я – не поруч,
а ти – далека від мене.
чи, може, ти вірила, щось настає для нас
небувало-нове, як світанок нового сонця?
не настало нічого. ти назвала те сонце коханням
і сховала собі в книжках. як же я можу бути
поруч, коли між нами – простір, кохання й час?
чи ти мариш, коли заперечуєш те, що тобі кажу?
отримати щось небувале – це щось нове й небувале.
коли ти вже це отримала, ти отримала це, аби втратити,
бо инакше ти вже й сама втратиш свою неповторність.
сказати, що відчуваю? що ти біля мене, поруч.
коли б простір, і час, і кохання
мали значення, я б їх прокляв.
все, чого мені треба – це кохання моєї леді.
лиш вона може знати, коли буде розумною, те,
чого не знає ніхто. здається, ти – зовсім поруч,
а насправді – надто далеко. так, я надто далеко зайшов
can't get close enough to you, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2021
автор: mayadeva