А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
Євангеліє відЛуки 19:37-40
«Благословенний Цар…! … Мир…! … і Слава!» -
Луна радісно співала гучними криками з гори
Вже з півгодини. Городяни ж, боючись римської покари
Раділи тихо. Сам в собі.
«Невже наблизились ті дні, про які сповіщали нам пророки?!
Господь визволить з неволі! Бог покарає ворогів!».
І кожен думав про ту долю, що дісталась його народу,
Про той сором і той біль,
Що тягорем носився з ним.
Вони дивилися на гору і з їх очей лилися сльози.
Надія ще у них жива! Не згасло полум’я вогню,
Навіть коли воно залите кров’ю!
Хтож визволитель? Хто ж цей пан?
Тут всякий житель уявляв його як міг:
Він мужній воїн – страх поган,
Безжалісний завзятий месник,
Суддя правдивий, господар,
Народом вимолений цар...
Чим ближче спускалась в бік Міста,
Тим гучніше співала хода.
Її було вже добре видно
В яскравому обрамлені дня.
На молодому осляті їхав без жоднихи владних ознак чоловік.
Його прославляли учні, кидаючи одіж услід.
За вчителем тим ішли люди
Різних станів й чинів,
Бідні йшли і багаті, здорові і хворі, старі й молоді…
Кожен із них, напевно, мав там свій інтерес –
Хтось відгукнувся на заклик Божий,
Для когось був інший сенс.
Серед Його учнів були фарисеї – вороги люті поган.
Віру свою вони зберігали в народі,
Бо відчували, що вмирає другий Храм.
Винили безжально за конформізм садукеїв -
Формальність до віри їх сприйнять не могли.
Проте, поступово, своїм міцним лепом й їхні думки заросли.
Останнім часом їх хвилювало, чи можна Ісуса Христом визнавать,
Звичайно, Писання свідчить про це ясно,
Але як буде той факт Юдея сприймать?
Народ за багато років вже привчився чекати,
І, навіть, Христа по собі уявляти.
Образ же, що ніс собою Ісус, навряд чи схожий на той, що виходив з їх вуст!
«Благословенний цар, який йде у Господнє ім’я» -
Серед олив йдучи славословила хода.
«Мир на небі, і слава в горі» -
радісним духом співали ходоки.
Здавалось, що в той час Земля з горнім світом єдналась.
Бруду життєвого і зла позбавлялась.
Але не всі відчували ту величну радість –
Людською доцільністю деякі з них переймались.
До вчителя підійшли старі фарисеї,
Поважні і знатні в народі юдеї.
Вони порадили йому дати наказ
Негайно припинити цей «людський сказ».
Та мовив Ісус, прямо дивлячись в очі:
«Навіть, якщо ці учні назавжди замовкнуть,
Каміння кричатиме замість них на весь світ!»
Звістки цієї не зупинить!
Камінням бездушним були наші серця,
Охоплені вадами людського життя.
Та прийшов на Землю Син Божий – Христос,
Двері відчинив нам до Небесних Чертог!
І нині радісно оголошуємо цю новину,
З Анголами святими співаємо: «Мир і слава Йому!».
30.04.- 01.05.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2021
автор: Inmaks