Вдосвіта бабуся Фенька
Від порогу і до тину
Відкидає сніг швиденько,
Щоб заїхала машина.
Молода сусідка Люся
З відром вийшла до криниці:
-Я оце на вас дивлюся,
Думаю, чи мені сниться?
Вчора звечора вмирали,
Заповіт доньці лишили,
А сьогодні рано встали,
Де взялися у вас сили?
-Та яка там в мене сила? –
Баба Фенька ледь не плаче,-
Так серденько прихопило,
Та ще й тиск невпинно скаче.
Відібрало праву ногу,
І болячка влізла в очі,
То швидку я допомогу
Викликала ще із ночі.
Кажуть, будуть за годину:
Щоб під’їхали до хати,
Поспішаю я, дитино,
Кучугури всі прибрати.
Може, скажуть, щоб лежала,
Поки з’явиться та сила,
То я в хаті вже прибрала
Й на день їсти наварила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2021
автор: Катерина Собова