я знаю: ти хочеш жити. та чи це – все, чого ти хочеш?
чи дає тобі життя все, що тобі потрібне?
чи виправдовує воно твої очікування?
– чи готовий ти відзначати життя, як велике свято?
ні, це – не для твого слабкого розуму.
якого ти роду? людського? аякже! знаю цей рід.
ти, напевно, бажаєш у всьому бути таким, як я,
лиш не бажаєш знати повної правди про себе.
ти прикутий до цього життя, мов свиня до свого корита.
що ти без нього робив би? лиш не кажи, що нічого.
а чи міг би ти жити без кохання, без батьківщини,
й без бога? лиш не кажи, що так і живеш насправді.
всю дорогу тебе намагаються зіштовхнути кудись униз,
зробити з тебе когось, ким ти не хочеш бути.
а коли ти впадеш, то буде твоїм, лиш твоїм власним ділом:
якось підвестися та обтруситися, й спитати себе, де болить.
щоночі ти чуєш, як падають груші в саду.
ні, то не груші: то падають такі, як і ти, нещасні.
чи кличуть вони по допомогу? чи гукають твоє ім'я?
все, що ти знаєш: людські обличчя ввижаються за вікном;
все, що ти чуєш: як шкрябають шибку з благаннями та погрозами.
я втомився від цього всього; може, я – лиш сновида,
що обтрушується, вмивається, й хоче змити з себе це все.
від ланцюгів, я кажу! я струшую ці ланцюги,
що оплутали й ноги, й плечі, і навіть горлянку. – ясно?
shaking off the chains, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2021
автор: mayadeva