Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Зрозуміймо, людоньки! Зрозуміймо, ріднії!
Кожен у житті несе свій хрест.
І гірчить, і солодко на шляху життєвому,
доля усміхнеться не завжди.
А щоб квітло веснами,щоб життя сміялося,
залишаймо радості сліди.
Як наллються яблучка, як дозріють вишеньки,
заспіває жайвір в небесах.
Порадіймо, людоньки! Порадіймо, ріднії!
Як радіти вміє днині птах.
Наливає в полечку золотисте житечко...
в кожного у світі є свій цвіт.
Усміхнімось, людоньки! Усміхнімось, ріднії!
Бо рясному цвіту радий світ.
Засвітились радістю дні весняні сонячні,
холод, ніби лід, у душах скрес.
Щоб були щасливими, щоб у щастя вірили,
щоб життя цвіло - Христос воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2021
автор: Надія Башинська