Не заплющуй очей.
Не згортай кашемірові вії.
Вітер котиться з гір, ти ж прикрий худорляве плече.
Чом це марево снів так фатально й проникливо діє,
і відводить тебе
від звичайних буденних речей?
Не роздмухуй свічу.
Не знайти чудодійного клею,
не стулити докупи осінні відтінки “меланж”.
…оте світло сліпучо-яскраве в глибинах тунелю -
то єдиний твій шанс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2021
автор: гостя