Зів'яла в душі матіола,
На вітрі десь голос простиг,
Бо я щастя кликала кволо,
Коли ж розлюбити ти встиг?
Прощаючись-глянь мені в очі
Там вир і така глибина,
Що ти утопитися схочеш,
Дістатися самого дна.
Від сліз вони стали дзеркальні,
Вся правда в очах золотих.
Прощаючись-не відпускаю,
Навічно залишишся в них...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2021
автор: Pannochka