я щось побачив у коханій квітці вранці,
і то було страшне: в рожевих пелюстках
вмістився цілий сонм оскалених облич,
немовби глядачі у день страшного суду.
я виступав. в напівпритомних памороках,
в морознім сяйві сходило закрижаніле сонце.
слова, мов трава, огортали мій смертний смуток,
– слова, що засвідчать мою невинність,
та не сьогодні. так, не цього разу.
бачиш? твій дух, мов пір'їна, вже підноситься з вітром.
ти впав на коліна. ти зрозумів все правильно.
ти мусиш підперти плечима цей мур,
що він вже готовий впасти,
ти мусиш принести мир до сонного царства скорботи.
о, твоє тіло, здається, вже розсипається тліном.
так, розсипається й кришиться,
й підпирає цей мур каяття.
скільки вже це триває? минули, певно, століття.
крізь морок на сході пробилося перше світло.
поглянь, що тут робиться! твій сонний мур каяття
лежить розбитий; а он вже й сонце
стукається в вікно
behind the wall of sleep, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2021
автор: mayadeva