Знову дощі снують моє безсоння,
Скільки їм ще потрібно полотна?
Наснилося тепло в твоїх долонях
Прокинулась - але тебе нема...
Дивлюся в ніч, а що я там побачу
Бо що побачиш в темній самоті,
І за минулим вже давно не плачу:
Плететься десь за мною у хвості.
Минуло... І не зміниться нічого
Майбутнє невідомісттю манить,
Іду вперед - ще стелиться дорога
Шаную й бережу цю кожну мить.
Старію, чи то граюся з безсонням
Нічного неба все ж дивує висота,
Яке воно тепло в твоїх долонях...?
Не пригадаю... Стерли все літа...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2021
автор: синяк