Я - журавка з підбитим крилом,
Ввись піднятись немає більш сили.
По житті не звивалась в’юном,
Хоч не раз надривалися жили.
Крик німий пестив біль у душі,
А цілунок торкався розп’яття.
Не судіть, не пізнавши вини,
Каяття чи чужого прокляття.
Благородства людського й дарма
Порятунку в холодній пустелі.
Зникне ніч, як затрубить сурма,
Тінь розміряє відстань дуелі.
Дуелянтом є внутрішній стан
І окреслене коло дієве.
Майбуття – чисто-білий екран,
В нім залиште величне, суттєве.
07.05.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2021
автор: Валентина Ланевич