Примруживши очі, дивлюся на небо, –
Заплутався промінь у віях моїх
І сяє барвистим екраном взірцево,
Неначе веселка семи кольорів.
Стулила повіки я й знову відкрила,
А райдужний щит вигравав і мигтів
Мали́новим, жовтим, зеленим і синім,
Неначе веселка семи кольорів.
І так, як на віях в прозорій сльозині
Веселкою промінь ясний вигравав,
Мали́новим, жовтим, зеленим і синім
Дзвеніло й шуміло навколо життя…
Ось вітер зірвався, і хмара закрила
Проміння, що сонячний диск посилав,
А присмерк старанно заплів павутинням
Ту дивну картину, що погляд плекав…
І заворушилося радісно листя,
Живуче, розправилось, спрагле життя,
Немов колискову шепочучи пісню, –
Я в царстві Морфея знайшла забуття…
21.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2021
автор: Martsin Slavo