Ця ніч потонула в безодні очей,
а ранок туман встеляє під ноги.
Із тисячі слів є найважче- прощай.
Із всіх почуттів серце крає тривога.
Не можна розрізати душу надвоє,
де в закутках міста живе дикий звір,
де сонце від болю проміння ховає.
Найважче самотність, я знаю, повір.
Розсіє світанок над містом тривогу,
сховає весь страх і образу твою.
І росами щастя положить під ноги.
З найважчих доріг обираєш свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2021
автор: Ніка Гордон