о, кентуккійка – це кентуккійська жінка.
вона осяває себе власним сліпучим світлом.
коли вона раптом згадує про ваше смішне існування,
це буває щодня один раз, коли дивиться вам у вічі.
ви кажете, це – неправильно, а мене то цілком влаштовує.
так, це – добре й чудово. бачить бог, я її кохаю.
о, кентуккійка! тепер вона тебе точно знає,
ця кентуккійка тебе цілує і обіймає.
вона з тобою сходиться на вечір,
а поневолює аж до кінця життя.
ця жінка не озирається, коли їй раптом у спину
гукнути її ім'я, чи вистрілити з пістолета.
але будь що б вона не робила – твоя голова обертається,
як колесо в велосипеді, поставленому на ремонт.
я не хочу багато, й нічого не вимагаю.
я сам маю ґрунт під ногами, й над головою небо.
а її делікатні дотики запевняють мене, що я
маю все, що мені потрібно, ще й її кентуккійську любов
https://www.youtube.com/watch?v=g77Khg7iKPY
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: mayadeva