мама, немов королева, сидить на вершечку гори,
мріючи. діти мирно пасуться на полі;
тато викурює люльку простого сільського життя,
і одразу ж закурює люльку ще кращого: з інтернетом.
мене, однак, непокоїть: наскільки міцний цей щит?
бо дивлюся на синє небо, й гадаю тривожну думку:
чи надовго ця вся ідилія, ця краса під лагідним сонцем?
нехай вже та хмара минає! надто вона забарилася.
дитино, мені закрадається сумнів. на кого вона задивляється?
існує багато таких речей, що втратити їх означало б
втрату самого себе: батьківщина, робота, людські права.
а як щодо серця, маленька? – совісти, віри, кохання?
сподіваюся, ти розумієш: я не втрачу тебе нізащо.
я тримаю тебе – не бійся, ми доліземо аж до верху.
там ти сядеш, немов королева, і вся ця казкова дійсність
лежатиме перед тобою: он граються наші діти;
он пасеться худоба; он і я на високому ґанку,
мов філософ, курю свою люльку, й поглядаю на небо часом.
я вірю: цей щит – міцний, як раніше, і ще міцніший.
ти так само вір у кохання. на небі там – діяманти,
бо й саме воно – вельми надійне, без тріщин і без дірок.
як схочеш сама пересвідчитися, я тобі допоможу,
я дозволю тобі шанобливо скласти йому поцілунок,
і вважав би то хоч і дурною, та зворушливою забаганкою.
слухай, що я там вичитав. напевно, це дуже цікаво:
[i]хто шукає за небом, небо його побачить,
і зглянеться, й поступиться безглуздим забаганкам;
лихій недолі всесвіту дозволять промовляти;
прокинеться сивий час, і щита буде відремонтовано[/i]
shield, deep purple
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: mayadeva