[i]Скінчилася війна. Свою «Смуглянку»
Гвардійський полк почав… і рвались ноти…
Співали «старики» та «жовтороті»
Для льотчиків у вічному польоті
І згадували вечори в землянках.[/i]
Ішли бої за рідну Україну…
Винищувачі з зорями на крилах
Край від «бубнових» мужньо боронили.
Згасали зорі ген за небосхилом –
Таран… і льотчик разом з «птахом» гинув.
[i]«Ніч місячну» виводить сум оркестру,
І серце тихо крається від жалю:
Бій. Новачки тримають в небі залік.
Не стримує сльозу старий механік –
Знов втрати у «співочого» Маестро.[/i]
Скворцов. Смуглянка. Зоя та Маруся.
Ромео… скільки крові тут пролито!
Герої сплять у травах соковитих,
В повітрі їх безстрашне: «Будем жити!»
[i]Живі завмерли в невимовній тузі:
У піднебессі гаснуть зорі друзів…[/i]
/За мотивами художнього фільму Л.Бикова «В бой идут одни старики», 1973р./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: Білоозерянська Чайка