коли ти була ще малою, ти мала ганчір'яну ляльку,
й та лялька була твоєю одинокою в світі подружкою.
як ти любила її, так тепер я люблю тебе,
тільки, напевно, дужче: ти вже виросла, й ти – не лялька.
кохання зростає так, як плине, зростаючи, річка.
небо знає, дитино: воно все глибшає, ширшає, й навіть
зростає до неба, так! зростає, бо це – кохання.
питаєш, чи я кохаю? о святі небеса!
диви: чи ця річка – глибока?
а та он гора – висока? так!
чому ж не питаєш, чи плакав би за тобою,
коли вже, як бачиш, плачу? так, я кохаю тебе.
коли ти була трохи старшою, отримала цуценя.
воно тебе так любило! бігало скрізь за тобою.
я так само, хоч я й не цуцик, скрізь за тобою бігаю.
це лиш тому, що кохаю,
і завжди готовий тебе захистити.
чи я люблю тебе? не питай,
лиш дозволь бути поруч, коли
ти не проти мого товариства.
не питай, чи кохаю, бо це – беззмістовне питання.
краще спитай, чи ця квітка любить весну;
краще спитай, чи любить співати жайвір;
спитай, чи люблять діти морозиво й лимонад;
спитай, чи глибока ця річка, й чи холодна у ній вода
https://www.youtube.com/watch?v=jGdYzLBHpjg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: mayadeva