Синь розлита тече в високості
Та торкається ніжно весни.
На цім світі, по правді, ми гості,
Не минути утрат й без війни.
А війна - туз козирний піковий,
Смерть ховає його в рукаві.
Материнство ж лежить у основі,
Карта ж бита вогнем - на столі.
Божий промисел, чистий від роду,
Перекреслює владний мотив.
Параноїк тасує колоду,
Глузд здоровий він геть загубив.
Та імперій було вже немало,
Що втопили себе у крові.
А в свободи відкрите забрало,
ЇЇ вибір, то мир на землі.
09.05.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2021
автор: Валентина Ланевич