там – високий чорний пагорб;
ми довго та тяжко на нього дерлися.
так буває: не маю нічого
з того, чого мені треба.
світ належить сатані, тому я скоїв убивство.
чому ця розмарі ніколи не пила своїх пігулок?
я там лежав, і чекав. я чекав на своє убивство.
о, людина б цього не зробила, але диявол зробить.
я марную свій час і втрачаю розум.
чому я ніколи не мав нічого
з того, що від природи моє?
я отримав життя і все, що йому належить,
але як мені приздобути того, чого не знаю?
тому я лежав, і чекав на правдиву мить для вбивства.
чого не може людина, будьте певні: диявол зробить.
я завжди програю, і це – моє нещастя.
доки надумаю щось, воно вже стає непотрібним.
для когось життя – як вечірка. я мав там шалений успіх,
але не там, а десь – можливо, через дорогу.
там я лежав, і чекав на зоряну мить убивства.
диявол може зробити те, чого не зробить людина.
прийміть мене як такого: виправдання чоловіка.
щойно на щось наважуся, щось мене б'є по руках молотком.
просто цікаво – скажіть, якщо вам не важко:
чому ця розмарі ніколи не пила пігулок?
ну, хоч би як. я тут лежу, й просто чекаю на вбивство:
людина б цього не зробила, але диявол – зробить
why didn't rosemary, deep purple
https://www.youtube.com/watch?v=uiCOrr8fU-8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2021
автор: mayadeva