Дотиком вітер розгойдує хвилі,
Він їх колихає бо милі не милі.
Він їх розгойдує щоразу сильніше,
Колись так хотілося швидше,тепер повільніше.
Повітряний простір, що меж не має,
Розповідає, на крилах розкритих літає,
Пірнає у воду, згорає в вогні,
У свому гарячому й дикому сні
Повітряний простір, дім ураганів,
Домівка для рік, для морів, океанів,
Чому ти такий невагомий буваєш?
Тому що мене на мотузці тримаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2021
автор: Аскет