Коли повстануть ніфіліми
Оті що янголів сини
І бій останній проти тьми
Коли ті деревобороди
Що істинні боги природи
Затанцюють дріади в садах
І феї напються нектару у квітах
І сільфи могутні немов би вітру боги!
І лісовик допоможе природі
І ще дух що живе у воді
А зараз я блукаю між предків святинями
Шукаю Богів , що зовуть берегинями
Шукаю цвергів , що носять рубіни скринями
Ну що кидаємо у воду ми сміття
І вже не одне століття
І ліс перетворили в смітник
І лісовик як дух самітник
І люди вже не думають чому
Природа переходить в кому
І мстить громами блискавками
Ідуть духи на людей полками
Колись поля заквітчані квітками
І був колись у полі польовик
А у лісах та й боровик
Не знаєте , не знаєте ви світу духів
Бо маєм море ми гріхів
Бо іншим разом прийде вже не звір
А сильний і могутній Азраїл
В монашій мантії та без обличчя
Він душі забирає в потойбіччя
Зараз епоха магії і відкриттів
Усе доступно що хотів
Та це не зменшує гріхів
Слов'янське капище і ідоли богів
Все це може викликати божий гнів
Та пам'ятайте міру вищу
Моліть щоб Бог давав дощу
І хліб , й вино що до причастя
Моліть і буде вам навіки щастя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2021
автор: Ростислав Мельничук