Пелюстки зів‘яли, облетіло листя,
кумачеві грона вітер обірвав
і тепер калині в крижанім намисті
мариться між снігу лоно із отав…
Задрімала птаха в осені долонях,
сниться їй зимова неба вишина
і здається, скоро у юги в полоні
скована лишиться назавжди вона.
Не спішіть занадто поринати в зиму,
як би ваші скроні сніжень не сріблив
і морозом лютим видався зазимок…
Ще блукає доля між осінніх злив!
Не швидкуйте надто канути у холод,
як би серце ваше скипень не скував.
Тамувати рано на кохання голод,
у душі високих ще багато справ.
12.05.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2021
автор: Олександр Мачула