розбий вже врешті маску цю вапнисту,
знесилений кріпак чужої волі_
за вічність до іржавих падолистів
бог цапоногий рве амурів кволих_
>
ці синусоїди звитяги та знемоги
в бурхливих гормональних водоспадах_
натягнута тонка струна тривоги
бринить завчасну траурну баладу_
>
попереду – сто днів легкої крові
на перехресті мимобіжних ліній_
порожні очі / крила паперові,
на глянцевих серцях хімічний іній_
>
попереду – сто днів соромних звершень,
тінь спромоглася на потрійне сальто_
між стеклами агонізує шершень,
приречений на закриття гештальту_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2021
автор: Ки Ба 1