(Із збірки "Краплинка")
Ці діти, мовби як усі - є мовчуни, є дзиги,
У світі вчених їх чи визнають, чи ні,
Зернятка зо'лота у громадді' піску - індиго,
З’являються усе частіше в наші дні.
Утаємничені знання із неземної книги
В них закодовані, і послані до нас.
Маленькі діти з аурами кольору індиго
Уже вивчають світ, що втратив глузд і час:
Розкручене, розхитане кермо цивілізації,
Прогрес несе кудись, руйнуючи шосе,
Керманичі сп’янілі вщент, засліплені азартами,
За виграш свій на карту тупо ставлять все!
Ковтаючи адреналін у ігровій залежності,
Не зчулись, як служити стали Сатані,
В рулетці гри розкручені народні преференції,
Та що вони, уся Планета у вогні!
Індиго - дітки, посланці від Бога, янголятка,
Ідуть в наш світ різноманітного сміття.
У прірви на краю - маленькі хлопчики й дівчатка,
Щоб врятувать від божевільності життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2021
автор: Людмила Григорівна