Ой, у лузі-лузі баский кінь стоїть,
А на ньому верхи та й козак сидить.
Лівою рукою за повід держить,
Правою шаблюку, - військо сторожить.
Вслухається в тишу, в переспів пташок,
Зором соколиним лине за лужок.
Раптом, чує брязкіт ворога мечів:
Уставайте, браття, наш час зазорів.
Стали козаченьки плечем до плеча,
Завзяття й відвага не сходять з чола.
Слава лине степом, аж до наших днів,
Побороти волю ворог не зумів.
Бо у волі сила, мов криця тверда,
Кров, - гаряча зроду, кров, - то не вода.
Не займайте волю, свободу та честь,
Зазнаєте кари в пізнанні безчесть.
13.05.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2021
автор: Валентина Ланевич