Для матері найбільше горе,
Як проводжа в останню путь
Доньок своїх або синочків,
Повік їй цього не забуть.
Але, на жаль таке буває,
Тоді сивіють матері
І рана слід свій залишає
У їхнім серці та душі.
Матусі тішаться хай дітьми,
Дзвінкий лунає внуків сміх,
Не затуманюються слізьми
Їх очі, радість сяє в них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський