( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: В жертовній тиші ВІН ішов на страту.
Хода без страху. У очах – любов.
Крізь мудрість Божу Син віддавсь Пилату,
Прийняв наш хрест. Ніс. Падав, знову й знов ...
Г.: І небеса заплакали дощами,
Заголосили, громом заревли
І маловіри мов прийшли до тями:
«Він Божий Син... О Господи прости...»
М.: А Бог Живий прощав усім й прощає
Розп `яття Сина за чужі гріхи.
Ісус Воскреслий кожного чекає
Відкрити душі в промнях краси.
Г.: То ж час відкрити серце всьому світу
Любов’ю обійняти тих хто йде,
Нехай наповнять душі наші діти
Добром, яке невдовзі проросте…
М.: І кожен рід відродиться насінням,
Закладеним у віри чорнозем!
Сурмує Небо Боже Вознесіння,
Відкривши двері у Ветхи́й Едем!
Г.: Зникає злоба, як туман осінній,
Відроджується, оживає світ,
Любов у душах, у серцях – цвітіння
У кожнім домі – Божий заповіт!
Марія Дребіт – Галина Британ
14.05.2021 Португалія – Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2021
автор: VIRUYU