Київ. Травень. Ніч. Каштани
дишуть цвітом запашним.
"Жентельменів" пруть "мадами"
попід пахви в п'яні сни.
Мужньо взявши за шкібарки,
бадьорять міцним слівцем.
Щоб вручну не відшкрібати
від бруківки після сцен.
Солов'ї деруть горлянки
для коханих солов'їх.
Тиждень виправлять гулянки.
Зрозуміти можна їх:
шквал роботи, трафік, стреси
вир баталій у сім'ї –
все генделик перекреслить
й донжуани-солов'ї.
Все розпусниця азартна –
п'яна п'ятниця – простить.
Пруть дружини за шкібарки
кавалерів, мов хрести.
Хоч і важко волочити,
п'яну тушу на горбі –
шкода й кинуть... Вдома ж – діти
"їсти дай!" кричать тобі...
Тож п'яничка в ніч суботню –
персональний жінчин хрест.
З понеділка ж – на роботу:
напрацьовувати стрес.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: Олександр Обрій