[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kn5mOSUxbzE[/youtube]
Дивлюся: квіти білі- білі,
Це кинув хтось в моє вікно.
Вони неначе заметілі,
Що розлучили нас давно.
Це чистота душі прикмета.
Чи благі наміри оці?
Невже, зійшов ти із портрета,
Бо так зморивсь на самоті?
Пелюстки вітер розправляє,
Їх свіжість забиває дух.
Мене оце все забавляє,
Насторожила я свій слух.
Шепоче вітер щось на вуха,
Не зрозуміть його слова.
А квітів, ніби завірюха,
Та не зимова, весняна.
Взяла ці квіти обережно,
Неначе лист, на жаль пустий.
Чомусь зраділа я безмежно,
Бо відчуваю - це лист твій.
Без слів і так все зрозуміла,
Хіба потрібні тут слова?
Це ти зробив і так уміло,
Бо цим мені усе сказав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2021
автор: Н-А-Д-І-Я