Перегорне тебе як у книзі сторінку,
Там, на іншій, про тебе вже й згадки нема.
Передбачиш навряд що задумала жінка,
Всі потуги її розгадати — дарма.
Фальш на генному рівні вона відчуває,
Тож і не намагайся її "розвести".
Гучно браму зачинить вчорашнього раю,
Не почуєш від неї "прощай" чи "прости"...
Лиш у сні ти торкнутися зможеш до неї,
Поцілуєш, у сні лиш, жадані вуста.
Назове незабаром її хтось своєю,
А для тебе надія на це вже пуста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2021
автор: Патара