Вишивала мама сину вишиванку,
вишивала мама вечором і зранку.
Ниточка шовкова легко-легко вилась,
щоб життя дорога радістю світилась.
Як співав в садочку дзвінко соловейко,
ниточка блакитна слалася легенько.
А в нічному небі, щоб радів син долі,
нитка золотиста засвітила зорі.
Сонячні тут ранки ласкою розшиті,
в них волошки сині в золотому житі.
Барвами ясніє синова сорочка,
в ній зустрів дівчину він біля місточка.
А та дівчинонька ой яка красива,
на сорочці в неї в ґронечках калина.
І троянди квітнуть, ніби біля хати...
на щастя сорочку вишивала мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2021
автор: Надія Башинська