Тепер він уважно пливе між будинками з цегли
дрібної й рудої, як юрби місцевих дітисьок.
Давно уже жоден моряк (завчасу полеглий)
не розряджав по цьому місту рушниці.
Пропливає крізь порт. І ось у затоплених стінах
неглибока заплава. Ріка, як тонка рукавиця.
Міст піднімає замулене піднебіння...
Й чіпляє рушницю!
Мости у мережці заліза, фарбованій білим,
по жебраку із кожного боку мосту.
У того, хто має знайомства в ХАМАСі й ІДІЛі,
шкварчить папіроска.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2021
автор: Anna Vdovykovska