Тумане безликий, до кого прийшов?
Затягуєш обрій і кутаєш м’яко,
Мене перетворюєш стиха в ніщо,
Мов аркуш вчорашньої днини зіжмакав.
За тим поворотом – розвію дурман.
Стечеш по краплині єлеєм на рани.
Позбавлюсь нарешті одвічних вагань.
Проміння розвіює ранки туманні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2021
автор: Оксана Дністран