[i]« Люби ворога,
вбиваючи його...»[/i]
Автоафоризм
І
Невеселі нині роковини
і лютує братія сусід,
що на них повішена провина –
іншого народу геноцид.
ІІ
Ми усіх любили і прощали,
вірячи у Божий Заповіт.
Іноді молилися на схід
і на захід сонця уповали...
за віки ворожої навали
наша доля, як гаряча мідь,
душами затьмарила зеніт.
Ой, брати, ви нелюдами стали,
ідучи на волелюбний рід.
Все дається воїну у герці
за любов, за волю і життя,
за минуле, і за майбуття,
і за славу... і за мить до смерті
хай свої лишаються у серці,
а чужі ідуть у небуття.
ІІІ
Поки фарисеї непутящі
наганяють гомеричний жах,
убоїться каменю із пращі
Голіаф на глиняних ногах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2021
автор: I.Teрен