Усе ближче й ближче літо,-
до нас поспіша...
Відступати тобі, весно,
надходить пора...
А ми віримо, що літо,
додасть нам тепла...
Будуть пахнуть трави і квіти,
менше буде зла...
От якби разом з весною,
відійшла війна...
Ми б розсталися з бідою,
згинула б вона...
А якби ще із весною,
й вірус відійшов...
Заряснілося б красою,
закипіла б кров...
В чоловіків тоді б сили
в усіх додалось...
І, можливо, тоді б крила,
з"явились в жінок...
Хлопчаки усі б зраділи,
ішли б на ставок...
Рибу б там вони ловили,
для котів й кішок...
І дівчатка б всі раділи,
збирали б квітки,
І з тих квіточок сплітали,
для себе вінки...
Отож, весно, не скупися
на добро і ти...
Усім людям усміхнися,
додай доброти...
Бо ж людей війна і вірус,
довели до сліз...
Тож на плюс зміни свій мінус,
втихомир всю злість...
Не тримай у собі злості,
на людей усіх...
Відступися на помості,
бо вже час не твій...
Ми тебе любим й любили,
бо ж красива ти...
Та зів"яли твої сили,
літу час цвісти...
Усе ближче й ближче літо,
чекаєм його...
Буде сонце, радість, квіти,
кавуни й тепло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2021
автор: геометрія