істерика в зраді

                                                           випадково  почуте  в  окупованому  місті...

...планета  вся  нам  батьківщина!
бо  що  держава?  -
простір  для  пересувань.
і  добре  мені  там,
де  чисто,  біло  і  пухнасто.
і  зливою  бабло.
щоб  я  не  думав  про  майбутнє,
а  сьогоденням  жив  -
як  кажуть,  без  турбот.
і  не  тужив,  радів  життю,
не  потопав  в  проблемах.
і,  взагалі  -  мене  це  все  дістало!...
весь  цей  бардак
і  гра  в  патріотизми!
я  хочу  пісні,
танців,
"разгуляй"!...
щоб  в  мене  було  все!
ти  розумієш?...
нехай  поки  я  номінал
і  вторсировина,
що  зараз  є  заручником
у  банди  бандюків
і  найманців  кремлівських...  -
мені  начхати!...чуєш?!...
вітчизною  давно  підтер  свій  зад!
вітчизна  -  звук  пустий,  
що  від  дебіла...то  все  -
ніщо,  фальшиве!
...терор?...війна?...
якась  там  десь  різня?...
і  стрілянина
в  зненависті  людини  у  людину?...  -
мені  то  все  по  "фєнє"!!!...
влаштовує  мене  вже  те,
що  ми  відтяли  шмат  землі.
ну,  добре,  хай  і  вкрали
з  наказу  і  підмоги  москалів  -
то  й  що?!!!...
але  й  собі...для  себе.
тепер  і  назавжди!
і  скоро  московиті  станем.
ненароком...хихи...хохо...хуху...

(далі  лунали  матюки  та  погрози  хохла  своєму  співрозмовнику).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: Ем Скитаній