«Хай Бог Преславний миру дасть!» –
Молюся я за це щоранку.
Як оберіг від зла й нещасть
Вдягаю білу вишиванку.
Характер, український дух
В оздоблених майстерно квітах.
І тягне до краси магнітом:
У візерунках – Сонця рух.
Калина, маки, ружі квіт
Горять на грудях мальовниче,
Немов козацький славний рід
Онуків крізь століття кличе.
«За Україну – до кінця!»
Звучить в окопах наших нині.
Щитом закрили Україну
Хоробрі в сорочка́х серця.
А мати молиться щодня,
Щоб на війні страшній, зухвалій
Ця вишиванка, мов броня,
Її дитину захищала.
Орнаментом – країни шлях…
Коли ж і хто війну цю спинить?!
У вишиванці йде д и т и н а –
Тепло й любов у ній, безвинній,
З надією злились в очах…
/ Ілюстрації – з мережі інтернет./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: Білоозерянська Чайка