Я - одинокість... я - гора...
Крута і майже неприступна
і у підніжжя каламутна
тече самотності ріка...
Стежки сховалися у хащах.
скрізь порожнеча, пустка, тінь...
не руш цю тишу...
то на краще,
коли немає сновидінь.
Та сняться сни і ти у снах тих
так близько, що тремтить душа
і хочеться забути раптом,
що я - гора...
і хочеться тобі скоритись...
в обіймах плавитись, як лід...
забути про усе на світі
і полетіть...
09.05.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2021
автор: Meggi